Українська православна парафія св. ап. Андрія Первозванного

Коли йде мова про початки українського православного церковного життя в Америці, то сміло можна сягнути аж до першого українського поселенця о. Агапія Гончаренка, козака-священника, який жив у Каліфорнії, служив Служби Божі та виконував церковні треби, давав шлюби, хрестив дітей і друкував українську газету для людей ним названої Тихо-океанської України.

Щодо українського православного церковного життя в Лос Анджелесі, то перші вістки про українські Служби Божі, Святвечір, Водохреща, першу Церковну Раду в проводі з д-ром Скегаром та Сестрицтво знаходимо в 1942 році.

Після того, 1946 р. засновано вже постійну українську православну парафію св. Володимира.

В роках 1949-1950 почали прибувати до Лос Анджелесу перші українські родини Великого Ісходу. Між новоприбулими були фахівці різних галузей індустріального та сільсько-господарського виробництва, духовні працівники, професори, письменники, поети, журналісти, військові та політичні діячі. Вони злилися зі старою еміґрацією в одне українське тіло і стали будувати нове життя, не тільки своє родинне, але й громадське, а в першу чергу церковне.

Хоч уже й була одна православна парафія (св. Володимира на чолі з о. Маєвським) у Лос Анджелесі, але вона не підлягала ніякій українській церковній юрисдикції, і не всі українці православного віровизнання при ній гуртувалися. Це й змусило наших деяких людей подумати про заснування нової парафії, у системі Митрополії Української Православної Церкви в Америці на чолі з Митр. Іоаном Теодоровичем і Архиєп. Мстиславом Скрипником.

Для заснування нової української парафії було створено Ініціативний  Комітет, і уповноважений Комітету Я. Мельник 19 лютого 1951 року написав до Консисторії Української Православної Церкви в ЗСА обширний лист, з’ясовуючи положення православних українців на терені Лос Анджелесу, прохаючи дозволу заснувати парафію. Дозвіл Консисторія негайно дала, було скликано Установчі Збори на 12 березня 1951 р.

Збори радісно прийняли до відома дозвіл Консисторії створити нову місійну парафію, обрали Тимчасову Церковну Раду і прийняли статут парафії. Протокол Установчих Зборів підписали власноручно всі присутні.

Тимчасова Рада новоствореної української православної парафії листом від 19 березня 1951 року повідомила Консисторію, що вона уповноважена зборами до переведення всіх формальностей і урухомлення нової парафії, просить одночасно призначити на настоятеля парафії Преосвященного Володимира. І просять благословення на дальшу працю для добра Церкви і на користь українського суспільства. На те Архиєпископ Мстислав у довшім листі від 22.03.51 запевнив Тимчасову Церковну Раду, що справу оформлення  парафії предложить  на найближче засідання Консисторії і радо переговорить із Владикою Володимиром, щоб погодився на заході Америки піднести авторитет нашої Церкви.

Після невдалих заходів щодо об’єднання всіх православних українців в одну православну громаду Тимчасова Церковна Рада від квітня 1951 р. почала діяти самостійно і видала відповідний комунікат.

На другому засіданні Тимчасової Церковної Ради 26.03.51 уповноважено інж. Л. Артемовського і Я. Мельника в її імені діяти у всіх справах і потребах парафії, про що повідомлено Консисторію листом того ж дня.

У міжчасі постановою на засіданні Консисторії 27.03.51 парафія була прийнята в склад УПЦ в Америці, про що Владика Мстислав повідомив листом 28.03.51, а на лист від 26.03.51 відповів 07.04.51, що з огляду на кількамісячну лікарську опіку Владика Володимир не може прибути до Лос Анджелесу, але буде призначений священник, який скоро приїде. Телеграмою 14.04.51 повідомлено, що настоятелем нашого храму призначено о. Протоієрея Артема Селепину, який прибув до Лос Анджелесу 17.04.51.

Так наша парафія стала першою на далекому Заході Америки найбільшої Української Православної Церкви в ЗСА, яка начисляє кругло 100 парафій в Америці, крім своїх парафій у Півд. Америці, Арґентині, Бразілії, Австралії під юрисдикцією Митрополита Іоана Теодоровича та молитовному поєднанні з трьома українськими метрополіями у вільному світі.

Першу Службу Божу відправив о. Артем Селепина на Великдень 1951 р. у домівці (прибраній на церкву) Американського Жіночого Клюбу, 1004 Екопарк, а хором керував Дмитро Бенко.

Перші звичайні Загальні Збори відбулися 17 червня 1951 р., на яких одобрено працю Тимчасової Церковної Ради, підраховано прибутки, прийнято тимчасовий статут, затверджено 40 осіб дійсними членами парафії, названо Божий Храм іменем св. ап. Андрія Первозванного і обрано сталу Церковну Раду з п. С. Ґродом, як головою, і Контрольну Комісію та започатковано Будівельний Фонд. Парафіяльна Рада часто сходилася на засідання, а першим її ділом було тепер придбати власний дім під Храм Божий із приміщенням для настоятеля, і вже 13.07.51 розпочато переговори з аґентом.

У своїм довшім патріотичнім зверненні до парафіян настоятель і голова Ц.Ради згадують, між іншим, що наші парафіянки об’єднались у жіночій християнській організації під назвою “Сестрицтво ім. Ольги, княгині Київської, при українській православній парафії св. ап. Андрія Первозванного в Л. А.”  і обрали головою Сестрицтва (16 вересня 1951 р.) пані В. Нагірну. Новоорганізоване жіноче товариство при Церкві влаштувало перший веселий осінній Пікнік 23.09.51 в Екопарку.

У неділю 04.11.51 парафія святкувала своє перше півріччя існування та одночасно відзначила і день народження свого настоятеля о. Протоієрея Артема Селепини молебнем по Службі Божій і спільним обідом, влаштованим Сестрицтвом.

У грудні влаштовано перше Храмове Свято, і так щасливо закінчено неповний, а зате плододійний перший рік праці.

Другий рік праці започатковано спільним Святвечором, де в ролі почесних батьків обрано найстарших віком парафіян В. Кохановського та М. Артемовську. При спільній вечері хор під управою дириґента Дмитра Бенка співав наші традиційні колядки. Всі були в піднесеному дусі, але з тугою в серцях за рідними, що зосталися на Батьківщині, та й за своєю рідною землею.

На Інформаційні Збори в першу річницю існування парафії Церковна Рада видала патріотичний заклик до парафіян і на Збори 16.03.52 р. прибуло понад півсотні парафіян. Збори пройшли в приємній атмосфері, зібрано понад 1,000 дол. На Будівельний Фонд.

Фундаторами Церкви оголошено 30 родин, стійких духом, незважаючи на невідрадний матеріальний стан новоприбулих, яким нелегко було влаштуватися на працю.

На другий Великдень прибуло так багато вірних, що не вмістилися в єпископальній Церкві, де відбувалася Великодня відправа.

Поволі час місійности парафії доходив до кінця, Консисторія відкликала о. Артема Селепину і призначила сталого настоятеля о. Василя Уманця, який 14.07.52 вже включився в працю парафії. Консисторія надіслала Грамоту Приналежности до складу Української Православної Церкви в ЗСА, яку зачитанона засіданні Церковної Ради 04.08.52, і парафія стала повноправною.

На Заг. Зборах 19.10.52 обрано Ц.Раду на чолі з інж. Артемовським, і головну увагу звернено на купно дому. Видано 12,000 “цеглин”, які розіслано поза Лос Анджелес, а з першим величавим концертом-балем у Данській авдит. Церковна громада вийшла на ширший форум перед різноманітною чисельною публікою.

Храмове Свято 16.12.52 відбуто величаво з концертом і виступом молоді.

Під своїм власним дахом

Рік 1953 був для нашої парафії щасливим, бо хоч кількість парафіян дійшла лише до 56, але запал їх був і далі, всі намагалися набути свою власну Церкву і дочекалися. Будівельний Фонд був лиш 3,345, але парафіяни додали позику 1,350 дол., купили маєток при Сатерленд Аве. За 19,500 дол., дали завдатку 4,000 дол. і вже 19.03.53 справу передано до “Ескро” під ч. 2389.

        У зв’язку з купном реальности виникли й урядові формальності, як дозвіл на Церкву, про що постарався п. Микола Новак, який  володів англ. мовою. Парафія мусіла набути чартер стейту Каліфорнія, якиц видано під ч. 119741 від 29.01.53 за підписами тростистів Артемовський, Л. Ґрод, М. Деркач, М. Д. Німців та Валентин Гаєвський. Стейтову реґістрацію Церкви записано також (на підставі копії із Сакраменто) в уряді повітового урядовця в Лос Анджелесі 04.02.53, як про це повідомив адвокат Е. В. Кемп. Рівночасно і місто дало дозвіл на користування церквою.

        День 21.03.53 можна б назвати пропам’ятним нашої парафії, тому що за ініціативою і активної участб Цради розгорнулася велика праця у купленому будинку. День і ніч протягом тижнів парафіяни ремонтували, вичищували внутрі й надворі, фарбували Церкву, відремонтували мешкання для настоятеля і помешкання на винайм. Служби Божі від 15.03.53 служилися в домівці Української Централі на Лемойне, але вже 4 квітня того ж року відправлено Великодню Службу Божу у власній церкві та відбуто спільне розговіння в трапезній.

        Від 19.04.53 почато щонедільні обіди, а 16.05.53 влаштовано баль в Данській авд. для призбирання фондів.

        У церкві поставлено іконостас за проектом арх. Німцева, прикрашено іконами маляра-іконописця з Київської Академії Польового з іменами жертводавців, що їх подарували, панікадилом, лампадками, підсвічниками і всією церковною оздобою.

        У червні 1953 р. було в парафії 85 дійсних членів.

        Від 1953 до 1969 року – це період 16 років, і , очевидна річ, що у короткім начерку для цієї книги мусимо обмежитися, подаючи тільки важніші події.

        Коли настоятель о. Василь Уманець відійшов від нашої парафії, то консисторія призначила о. Ананія Мірощенка, який прибув сюди 18.03.54.

        Протягом  27 місяців не було Загальних Зборів, аж 23.01.55 відбулися труті Заг. Збори, де обрано майже тих самих людей, а головство перебрав п. С. Ґрод. Про 1956 рік автор цих рядків не знайшов джерельних матеріялів до історії, хоч відомо, що в тому році багато попрацював для громади полк. Деркач, який був Скарбником. Також о. Ананій Мірощенко за скромну винагороду працював не тільки в церкві, а й на городі при церкві.

        У 1957 р. парафію відвідав Митрополит Іоан Теодорович. Вже на летовищі в суботу, 14.12.57 вітали Митрополита не тільки наші парафіяни, але й репортери англомовної преси. Англомовний “Лос Анджелес Таймс” 15.12 помістив світлину Митрополита і голови ЦРади С. Ґрода, а також святочний момент у Церкві (благословення вірних у сослуженні оо. Ананія Мірощенка і Гончарева), описуючи парафію, парафіян, храмове свято і бенкет. Також два дописи були й у “Свободі”.

        І Міська Рада вшанувала Митрополита, супервайзер Дебс урочисто вручив парафії Почесну Грамоту. Це була неділя 15.13.57 року.

        По традиційній зустрічі Митрополита відбулася Архиєрейська Служба в сослужінні оо. Ананія Мірощенка, Гончарева і Роберта Мек Л. К. З єпископальної дієцезії. Співав чоловічий хор під управою дир. Дмитра Бенка. Митрополит посвятив іконостас, престол і всю церкву. По службі на банкеті велика заля в місті була заповнена гостями, своїми й чужими.

        На Заг. Зборах 08.06.58 обрано на голову ЦРади інж. Артемовського і Статутову Комісію в складі: д-р А. Вусик, мґр. Петро Балей і інж. Л. Романюк для виготовлення нового статуту, який Заг. АЗбори 21.06.59 прийняли. На цих же зборах знов п. С. Ґрод прийняв головтво і на зборах 05.03.1961 його затверджено надалі головою. На цих зборах схвалено влаштувати десятирічний ювілей і видати церковний бюлетень “Наше Слово”, якого перше число появилося на Великдень. На Заг. Зборах у червні 1959 р. обрано також Батьківський Комітет для заснування парафіяльної школи.

        Парафія святкувала свій десятирічний ювілей у такому порядку:

Сестрицтво влаштувало своє десятиріччя в день своєї патронки Ольги 30.07.61, ювілейний баль ЦРада влаштувала 11.11 в Українськім Народнім Домі, церковний хор злучив своє десятиріччя зі святкуванням дня народження свого дириґента, а на Храмове Свято 17 грудня прибув Митрополит Іоан. Архиєрейську Службу Божу відправлено в сослуженні о. Ананія Мірощенка, о. О. Кондратіва з Арізони, іподіяконів І. Мірощенка та Сидоренка. Співав мішаний церковний хор під орудою дириґента Дмитра Бенка. Заслужених парафіян Митрополит нагородив грамотами під час Служби Божої. На бенкеті в Українськім Народнім Домі вручено Митрополитові гарно оформлене “Наше Слово”, що появилося з нагоди сорокаріччя Вл. Іоана в сані Митрополита(у жовтні місяці).

        У додатку до Ювілею Церковна Рада сплатила весь борг за церковний маєток і влаштувала свято спалення морґеджу 11 березня 1962 року і відійшла. Відтоді приходять вже нові голови, крім ревного основника парафії Якова Нагірного, який від самих початків аж до своєї смерти, як вояк, стояв на стійці, працював і жертвував для Церкви.

        Створено теж Будівельний Комітет під проводом проф. Н. Підруцького.

        Загальні Збори 28.04.63 винесли постанову продати цей маєток і купити іншу церкву з огляду на те, що вірних збільшилося і ця церква стала замала. Головою Парафіяльної Ради обрано проф. Н. Подруцького.

        На Заг. Зборах 07.06.64 обрано нову Управу з інж. Б. Герасименком у проводі, яка зразу взялася енергійно до праці. Розписано анкетні листки до парафіян, скликувано збори, на яких парафіяни рішили шукати і купити інший маєток. Ця Пар. Рада теж перевела зміну в духовному проводі парафії, жадаючи на настоятеля о. Олександра Довгаля з Венесуели, якого Консисторія затвердила. У неділю 31.01.65 голова Борис Герасименко з членами Ради та численними парафіянами привітали нового настоятеля традиційним хлібом і сіллю, і він в асисті о. Ананія Мірощенка відправив першу Службу Божу. По Службі Божій відбулося офіційне прощання уступаючого та офіційне привітання нового настоятеля.

        На чергові річні Заг. Збори прибуло більше парафіян і прихожан. Обрано нову Пар. Раду з молодих людей(крім автора цих рядків), головою став інж. Ю. Сиволап, і приступлено до інтенсивної праці. Обрано на зборах Статутову Комісію і комісію по плануванні та розбудові в проводі з д-р. А. Вусиком та архітекторами Ю. Корбином, Ю. Ясінським, які поробили кошториси. Стало ясно, що ґрунтовна перебудова нашої церкви неможлива, і рішено шукати іншого об’єкту на церквуі шукали, а на Надзвичайні Заг. Збори 26.09.65 винесено 5 пропозицій, із яких збори вибрали дві і, щоб не бути голословними, 46 осіб заявили зложити пожертви 14, 861 дол. Здавалося, що відродився дух давніх засновників парафії.

        Чергові річні Заг. Збори відбулися 23.01.66, на яких затвердили ту саму Управу. На час звітности зборів  у касі вже було 11,000 дол. на Будівельний Фонд, а сл. п. Василь Тимчук зложив дар 5,000 дол. так, що Буд. Фонд збільшився понад 16,000 дол.

        Наступила важлива зміна з тим, що одна з сусідніх садиб продавалася, і її куплено за 24,500 дол. Пророблено заходи, щоб розбудувати цей церковний маєток, цебто збудувати церкву, залю і зробити парковище і на піврічні Заг. Збори 17.07.66 принесено пляни розбудови, декілька проєктів, які мають бути удосконалені і доведені до одного остаточного пляну.

        У 1966 році сповнилося 15 років від заснування парафії, і з тієї нагоди Сестрицтво відсвяткувало ювілей п’ятнадцятиріччя існування і дано короткий нарис історії нашої парафії  в бюлетені “Наше Слово”.

        Річні Заг. Збори були скликані передчасно, вже 18.12.66, і провід Пар. Ради перебрав на себе інж. Ю. Семенюк. На піврічних Заг. Зборах було схвалено докупити ще одну паралельну сумежну площу на парковище. Будівельний Фонд виносив понад 22,000 дол., найбільша сума, яку коли-небудь наші парафіяни жертвували готівкою на Буд. Фонд. Цей Фонд вичерпано, як купили сумежну площу і заплатили готівкою 23,000 дол. 18.10.67. Храмове свято відбулося 17.12 в Українськім Народнім домі.

        Річні Заг. Збори відбулися 31.12.67, на яких обрано нову Пар. Раду в проводі з д-ром С. Вестоном.

        Нова Пар. Рада поставила собі за мету скерувати свою діяльність на нові рейки, а саме впорядкувати господарку внутрі і назовні. Архітекторів уповноважено виготовити пляни розбудови і їх кошториси, які дали до загального відома на Надзвичайних Заг. Зборах 19.05.68. Виготовлено фінансовий стан парафії за останні 3 роки, а зокрема Пар. Рада розглянула фінансовий стан від 1962 р. на те, щоб зорієнтуватися, на які грошові впливи можна розраховувати на майбутнє.Впорядкувати справу Фундаторів, виготовити нову картотеку, роздобути адреси всіх православних українців Лос Анджелесу й околиці, не тільки парафіян, і нав’язати зі всіма ближчий контакт. Зібрано всі важні документи парафії і зложено в банковім сховку, впорядковано архівні речі, як касові й бухгалтерські книги та протоколи парафії. Пар. Рада звернулася до міського будівельного департаменту за дозволом на будову церкви, залі і парковища, а також до департаменту міських зон на зміну зони для будови церкви. Останнє переслухання в тих справах у міськім уряді відбулося 18.03.1969. Рішено виготовити новий статут парафії і достосувати його до вимог стейту Каліфорнія, у координаціїіз загальним статутом УПЦ в ЗСА та відповідно до вимог збільшеної парафії.

        Парафіяльна Рада тісно співпрацює з Сестрицтвом та Батьківським Комітетом парафіяльної школи, про які коротко згадуємо в наступних відділах цього нарису.

Діяльність Сестрицтва св. Ольги

Коли заснувалася парафія Свято-Андріївської Церкви на Установчих Зборах 12.03.51, то насамперед жіноцтво загально допомагало Тимчасовій Церковній Раді, зокрема при прибиранні Клюбу Американських Жінок для Служби Божої на Великдень 29.04.51 і недільних відправ, за що на перших Заг. Зборах 17.06.51 винесено їм поіменно подяку.

Жіночі Заг. Збори для зорганізування Церковного Сестрицтва і Вибору його Управи відбулися 16 вересня 1951. У довгім зверненні до парафіян о. настоятель Артем Селепина і Церковна Рада під гаслом: “Матері-християнки, у Ваших руках знаходиться рятунок світу”- повідомляли, що наші парафіянки об’єднались у жіночій християнській організації під назвою ”Сестрицтво ім. Ольги, княгині Київської, при Українській Православній Парафії св. Андрія Первозванного в Лос Анджелесі”, і головою Сестрицтва обрано п. В. Нагірну:

Сестрицтво приступило негайно до праці і вже 23.09.51 влаштувало веселий осінній пікнік на острові Екопарку, а за тим недільні обіди. У неділю 04.11.51 парафія святкувала півріччя існування і одночасно відзначили і день народження настоятеля о. прот. Артема Селепини, де Сестрицтво влаштувало спільний обід, а в грудні перше Храмове Свято.

Першу спільну Святвечерю Сестрицтво приготовило на Святвечір 06.01.52. На традиційну “Колодку” на початку Великого Посту воно влаштувало забаву з танцями в Данській залі і приготовило там добірний буфет. На Інформаційних Зборах 16.03.52 було присутніх 51 ос., і для них був приготовлений братньо-парафіяльний обід нашим Сестрицтвом. 21.09.51 і на другі Заг. Збори, 19.10.52, Сестрицтво готовило обіди. Вшанували день Дмитра з обідом 08.11 та влаштували Андріївські Вечорниці, перший великий концерт і баль 06.12.52 в Данській авдиторії, де Сестрицтво приготовило буфет, затим 16.12.52 відбуто Храмове Свято з парафіяльним обідом. Такі були завзяті початки.

Згодом парафія набула свій власний будинок, і з допомогою Сестрицтва прибрано його на першу Великодню Службу Божу 04.04.53 та влаштовано спільне розговіння в трапезній церкви, приготовлене Сестрицтвом. Буфет на балю в Данській залі 16.05.53 був під зарядом Сестрицтва.

Початок щонедільних обідів від 19.04.53 вправді зорганізувала Церковна Рада і на протязі трьох років готувались парафіянами, але ні один не відбувся без певного вкладу праці Сестрицтвом.

По пані Нагірній головою Сестрицтва стала пані Німціва, за нею пані Л. Корінець, яку заступила пані Зоя Біла. Деякий час була головою і пані Олена Гаєвська. На Заг. Зборах 01.12.56 головою обрано пані А. Лозову, але скоро вона захворіла і пішла в лікарню, то головою стала пані С. Вусик. Пані Лозову вибирали три каденції підряд. За урядування п-ні Лозової і Вусик заведено тарілочну збірку в церкві для Сестрицтва, а це у великій мірі спричинилось до покращення фінансового стану Сестрицтва.

На Заг. Зборах парафії 21.06.59 винесено подяку голові Сестрицтва за зразкове ведення справ Сестрицтва. Одначе, у чім полягала діяльність Сестрицтва, – трудно ствердити, бо немає за той час ані протоколів, ані інших записок. Аж коли від Великодня 1961 року почав виходити парафіяльний бюлетень “Наше Слово”, відтоді описана там і діяльність Сестрицтва. Так у першім числі того журналу написано, що Сестрицтво одержало повну автономію і кожна голова Сестрицтва є повноправним членом Церковної Ради (чого раніше не було). З нагоди появи “Нашого Слова” Сестрицтво передало Редакції привіт за добру ініціятиву видавати такий журнал і з побажаннями долучили 30 дол. на пресфонд.

У Томину неділю 16.04.61 за старанням Сестрицтва відбулися традиційні сходини вірних, присвячені пам’яті тих, що відійшли від нас, що їх могили промовляють до нас голосом наших предків. За застеленими і квітами прикрашеними столами засіла православна громада, але не всі, бо заля не могла всіх умістити. При поминальнім обіді слухали Великодню відправу з чудовим нашим церковним хором, що було награно на звукову стрічку.

10-річчя існування парафії Сестрицтво відзначило 30.07.61 і свій десятирічний ювілей. Тоді вперше появився короткий нарис  історії Сестрицтва в “Нашім Слові”, де сказано, що за десять років було обрано 7 Управ Сестрицтва, руками Сестрицтва роблено ризи для священників, Сестрицтво прикрашувало Храм Божий, придбало великий килим для церкви, рушники, оксамитну занавісу, шлюбні вінці, золоті речі й  біле накриття в Церкві й ін. Для кухні придбано новий посуд і все інше, починаючи від печі, а кінчаючи фіранками. Недавно вислано 10 пачок скитальцям в Європу, 50 дол. на пам’ятник Шевченкові (Вашінґтон) і 50 дол. на Церкву-Пам’ятник у Бавнд Брук і дало 200 дол. на устаткування нашої парафіяльної школи.

Свій десятирічний ювілей Церковна Рада святкувала так, що спершу була ювілейна забава 11.11.61 в Нар. Домі, на якій Сестрицтво влаштувало гарний буфет, відтак Храмове Ювілейне свято 17.12.61 із бенкетом для Митрополита Іоана, який влаштувало Сестрицтво. З нагоди цього Ювілею Митрополит наділив благословенними  грамотами за заслуги в Церкві і при Парафії, між іншими парафіянами, і сестриць-пань В. Нагірну, І. Артемовську і А. Лозову.

Спільна кутя 06.01.61 відбулася при великій кількості парафіян, прихожан і гостей  та в злуці з ялинкою парафіяльної школи. Святвечерю приготовило Сестрицтво з принесених парафіянами харчів.

На Заг. Зборах Сестрицтва, що відбулися 04.02.62, обрано головою Сестрицтва пані Тетяну Швейко. Зі звітів було відомо, що з липня розгорнуто енергійну працю: у день свята Ольги приготовано обід з лотереєю, у вересні- поминальний, а 08.04.62 Сестрицтво влаштувало обід з нагоди перебрання нової Церковної Ради, на який загостили два викладачі української мови з військової школи в Монтерей зі своїми студентами – американськими військовиками. Один із тих молодих американських вояків виступив із промовою-подякою для Сестрицтва за гарний і смачний обід. Говорив бездоганно українською, хоч, як заявив його лектор, той американець тільки недавно почав навчатися української мови.

Годиться відмітити, що на поминальнім обіді по генералові Омеляновичу-Павленкові парафіяни жертвували більшу суму грошей на Церкву-Пам’ятник. Із нагоди дня народження настоятеля о. Мірощенка Сестрицтво влаштувало приняття і піднесло подарунок, а парафіяни й гості офірували теж на Церкву-Пам’ятник. У вересні того ж року Сестрицтво включилося активно до влаштування  забави Парафіяльною Радою.

Для маестра Дмитра. Бенка на 65-літній Ювілей в Укр. Народнім Домі весь бенкет приготовило Сестрицтво. Виступав хор “Кобзар”, дир. Божик. Приготування для Храмового Свята в грудні виконало Сестрицтво, як також влаштувало традиційний Святвечір 06.01.63.

Наступні перевибори Сестрицтва відбулися 06.10.63, головою обрано Зіну Шмалій, яка вкоротці відмовилась, і провід Сестрицтва взяла на себе пані Вибачинська. У цій каденції Сестрицтво влаштувало всі традиційні обіди та принагідні (на жаль, про цю діяльність не маємо певних даних).

Чергові Заг. Збори відбулися в неділю 07.03.65, де голоаою Сестрицтва обрано знову пані А. Лозову. На Храмовім Святі того самого року голова Сестрицтва передала Церковній Раді чек на 3,500 дол.

Як і щороку, Сестрицтво влаштувало спільний Святвечір 06.01.66.

Вечірку з нагоди дня народження о. настоятеля Олександра Довгаля влаштувало Сестрицтво 28.03.66. Це було більше свято, бо прибули і прелставники інших організацій, як т-во Інженерів, УН-Союзу, Комбатанти й ін., які зложили привіти о. настоятелю Олександру Довгалю з нагоди дня народження й ангела  і в першу річницю його настоятельства в цім храмі.

П’ятнадцятиріччя свого існування Сестрицтво відсвяткувало на Свято Ольги. Попросили видати ювілейне число бюлетеня “Наше Слово” з історією нашої парафії від початку існування, що й було виконано.

П’ятнадцятилітній ювілей парафії вшанував і Владика Олександер своєю візитацією в Лос Анджелесі 27-ого листопада 1966 р. Новий ієрарх відслужив архиєрейську Службу Божу в нашій церкві в сослуженні з о. Олександром Довгалем та о. Ананієм Мірощенком. Прийняття Владики було влаштоване в Укр. Народнім Домі старшою сестрицею В. Нагірною, яка в той спосіб відзначила першу річницю смерти свого чоловіка.

Надалі Сестрицтво влаштовувало групові обіди парафіян, перейшовши в 16-ий рік існування і діяльности.

Чергові Заг. Збори Сестрицтва відбулися в червні 1967 р., на яких головою обрано пані Лідію Ємець. Про діяльність Сестрицтва, що тривала дл 20.08.68, немає джерельних матеріялів; зі звіту голови Сестрицтва на зборах парафії 31.12.67 довідуємося, що Сестрицтво працювало в поті чола, успішно. Прибутки з пікніку, забави (11.11.67), обідів, храмового свята 17.12.67 пересувались через касову книгу Сестрицтва і йшли в касу Пар. Ради, а влаштовувало їх Сестрицтво. Одначе й каса Сестрицтва не порожня, за короткий час назбиралось кругло одна тисяча. Сестрицтво розвивається завдяки добрій співпраці членів Управи і наполегливій праці всіх членів Сестрицтва.

Наступні Заг. Збори Сестрицтва відбулися 20.08.1968 р., на яких обрано на голову п. А. Лозову, на заступницю В. Нагірну і 8 членів Управи. Такого великого складу Управи в Сестрицтві досі ще не бувало, але, як завідомляють, йде гармонійна тиха праця. Головне завдання Сестрицтва – якомога більше зібрати грошей на будівельний фонд нашої парафії. Таким чином почали продовжувати давно заведену традицію улаштовувати групові обіди, а перший такий влаштувало таки Сестрицтво 15.09.68. 28.09.68 було влаштовано Управою Сестрицтва на фармі  Бирнса Гавайський Вечір. Далі був обід на Покрову 13.10.68 (груповий). Одна з величних подій у нашій громаді відбулася 10.11.68 з нагоди дня народження Д. Якубенка, що принесла 1,522 дол. Храмове Свято відбуто 15.12.68 заходом Сестритцтва при співучасті родин в обіді в Укр. Народнім Домі. Як завжди, влаштовано спільний Святвечір, влаштували день народження й іменин о. Настоятеля і 09.03.69 Сестрицтво влаштувало поминальний обід у першу річницю смерті мецената Василя Тимчука.

На річних парафіяльних Заг. Зборах 30.03.69 звітувала голова Сестрицтва, що за 7 місяців праці Сестрицтва є чистого дорібку 5,103.76, це насправді рекордова цифра, такої дотепер за такий короткий час ще не було.

Урочиста панахида з приводу 25-ліття замордованих православних українців на Холмщині і поминальний обід відбуто 06.04.69, влаштований п-вом Романюк, (пані Зіна Романюк – скарбник Сестрицтва).

Зібрав д-р Вусик

Парафіяльна Школа

Дев’ять років тому перероблено ґараж на шкільне приміщення, де ми відкрили нашу Парафіяльну Школу, щоб можна було навчати наших дітей Православної Віри та української мови.

Ідея парафіяльної школи в нашій громаді не була нова, про неї згадувалося упродовж кількох років і перед тим, однак скоріше її не здійснено вповні через різні причини, а найважніша – браку грошей, бо громада була мала.

Перший Батьківський Комітет був обраний на парафіяльних Загальних Зборах і до нього ввійшли Вол. Будило, Й. Вибачинський і Вол. Романюк. Вол. Будило був першим головою Батьківського Комітету. Тут треба сказати, що Володимирові Будилові належиться признання за його працю, бо він найбільше спричинився до організації нашої парафіяльної школи. Однак, на жаль, він по кількох місяцях покинув головство, а головою Батьківського Комітету став і до сьогодні ним є Вол. Романюк, за вийнятком одного року, коли Й. Вибачинський став головою, а Вол. Романюк заступником голови Батьківського Комітету.

Першим учителем нашої школи був Анатолій Валюх-Брунтон, настоятелем нашої церкви в той час був о. Ананій Мірощенко, і він навчав дітей релігії. До школи ходило 12-15 дітей.

Я хочу тут згадати наших учителів, які учителювали або учителюють сьогодні в нашій школі, а це є: Анатолій Валюх-Брунтон, Анатолій Юриняк, Розалія Панченко, Галя Білоус, Наталія Маланчук та Катерина Вестон. Найдовше учителюють у нас Наталія Маланчук і Галя Білоус.

Сьогодні до нашої школи ходить 34 дітей, ми маємо три кляси та буде коло десяти маленьких діточок для садку, що 7 квітня ц. р. ми відкрили. Більше як двадцять дітей вже вибули з нашої школи і сьогодні вже не ходять до неї, бо їм вже 15-20 років, але напевно будуть пам’ятати, що ходили до нашої парафіяльної української школи, що вчилися української мови, що чули про Україну й українську культуру, плекали українські звичаї й обряди, українську традицію.

Тут є ясно, що наша церковна громада на сьогодні для всіх своїх дітей достатнього приміщення не має, тому ми повинні за всяку ціну дати нашим дітям таке приміщення, щоб можна було виховувати їх так, щоб вони любили своє, українське.

Нашій православній українській громаді в Лос Анджелесі мусить залежати на тому, щоб виховувати своїх дітей любити свою національну Церкву Православну і свій нарід, а користь з того буде не лише батькам, але також і церковній громаді, бо громада без виховування своїх дітей не є довготривала.

Наша школа, на мою думку, вже не раз довела, що виконує добре свої обов’язки та виховує нам добрих членів нашої православної церковної громади та добрих членів української громади в Лос Анджелесі.