Вечір 18 квітня 2025 року став особливим моментом духовного життя Української Православної парафії святого апостола Андрія в Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Парафіяни та гості храму зібралися чисельно, аби молитвою, співом і покаянням пройти разом із Господом Його останній земний шлях — від розп’яття до поховання.

Богослужіння Великої П’ятниці очолив архиєпископ Даниїл, ієрарх Української Православної Церкви США, правлячий архієрей Західньої Єпархії, в співслужінні настоятеля парафії, отця Мирослава Микитюка, протодиякона Павла Висоцького та семінаристів семінарії Святої Софії, які прибули разом з владикою

Настоятель парафії, отець Мирослав Микитюк, радо зустрів архиєрея та духовенство при вході до святині. Висловлюючи від імені всієї громади глибоку вдячність за можливість спільної молитви у день, коли Церква згадує найстрашніші миті земного життя Спасителя — Його страждання, розп’яття та смерть.

Богослужіння розпочалося урочистою вечірнею Великої П’ятниці, що супроводжувалась читанням Євангелія про Страсті Христові та співом особливих страсних тропарів і канонів. Під час центрального моменту служби було звершено чин виносу Плащаниці — полотна із зображенням похованого Спасителя. Плащаницю урочисто обнесли довкола храму, після чого поклали посередині для поклоніння всіх вірних.

Темні свічки, тихі великопісні наспіви, запах ладану і зосереджена молитва створювали особливу атмосферу скорботи й водночас надії. Семінаристи та парафіяльний хор у співпраці створили справді молитовний супровід, який допомагав кожному присутньому пережити страждання Христа особисто.

Особливу увагу архиєпископ Даниїл звернув на слова Спасителя, виголошені на хресті: «Звершилося» (Ів. 19:30). У своїй проникливій проповіді він наголосив, що ці слова знаменують завершення спасительної місії Ісуса на землі — виконання обітниці спасіння людства через Його жертовну любов. Владика закликав кожного замислитись над глибиною Христової жертви і над тим, що наше життя має бути відповіддю на цю любов — у вірі, молитві та діланні милосердя.

Віряни різного віку й національностей підходили до Плащаниці, зворушено вклонялися, покладали квіти, багато хто молився зі сльозами на очах. Це була не просто пам’ять про минуле, а справжнє духовне єднання із Христом у Його страстях.
Особливо вражала єдність поколінь: поруч молилися діти, молодь, дорослі й старші віряни, передаючи одне одному віру, укорінену в тисячолітній православній традиції.

По завершенні богослужіння владика Даниїл благословив всіх присутніх.